Місто під землею
Так будувалася Одеса
Історія виникнення катакомб
Степові шахтарі
Історія одеського підземелля починається у першій половині XIX століття разом з активним будівництвом міста. Оскільки вапняк (одесити завжди називають його «ракушняк» і з ними краще не сперечатись) був єдиним міцним та доступним будівельним матеріалом у степовій місцевості, його починають завзято добувати й використовувати.
Більшість виявлених підземних тунелів – це заплутана мережа каменоломень. Уявіть собі: чоловік, тримаючи у руці клин и лом, зникає у підземеллі, а через деякий час виринає на поверхню з величезним мішком каміння. Надавши йому потрібної форми з допомогою сокири чи великої зубастої пили, чолов'яга зможе добудувати свою хатину чи звести хлів. Щоправда, спуститися під землю для цього йому знадобиться ще не один раз…
Сама назва «катакомби» пішла від пізньолатинського слова «catacumba», що означає підземна гробниця, та італійського «catacomba» - так називали підземні лабіринти, де перші християнські громади II- IV століть рятувалися від переслідувань римської влади. Там вони проводили богослужіння й обряди поховання померлих.
Більшість виявлених підземних тунелів – це заплутана мережа каменоломень. Уявіть собі: чоловік, тримаючи у руці клин и лом, зникає у підземеллі, а через деякий час виринає на поверхню з величезним мішком каміння. Надавши йому потрібної форми з допомогою сокири чи великої зубастої пили, чолов'яга зможе добудувати свою хатину чи звести хлів. Щоправда, спуститися під землю для цього йому знадобиться ще не один раз…
Сама назва «катакомби» пішла від пізньолатинського слова «catacumba», що означає підземна гробниця, та італійського «catacomba» - так називали підземні лабіринти, де перші християнські громади II- IV століть рятувалися від переслідувань римської влади. Там вони проводили богослужіння й обряди поховання померлих.
Є свідчення, що першими добувати вапняк у наших краях пробували ще скіфи та греки. В публікаціях дослідників Костянтина Проніна та Валерія Юдіна згадуються невеликі поселення скіфів та грецькі факторії на території сучасної Одеси.
В 200-300 роках нашої ери вони добували будівельний матеріал для своїх споруд з природних відшарувань каменю-ракушняку на схилах балок, лиманів та моря. Під час розкопок стародавнього поселення в районі села Усатове археологи виявили залишки будівель, яким було близько чотирьох тисяч років.
Дослідники одеських катакомб відзначають, що перші невеликі каменоломні з'явилися у цій місцевості у XV столітті під час будівництва поселення Качибей, зруйнованого потім турками та відбудованого під уже багатьом відомою назвою Хаджибей. Видобуток каменю різко зріс, коли тут почалося спорудження турецької фортеці Єні-Дунья.
В 200-300 роках нашої ери вони добували будівельний матеріал для своїх споруд з природних відшарувань каменю-ракушняку на схилах балок, лиманів та моря. Під час розкопок стародавнього поселення в районі села Усатове археологи виявили залишки будівель, яким було близько чотирьох тисяч років.
Дослідники одеських катакомб відзначають, що перші невеликі каменоломні з'явилися у цій місцевості у XV столітті під час будівництва поселення Качибей, зруйнованого потім турками та відбудованого під уже багатьом відомою назвою Хаджибей. Видобуток каменю різко зріс, коли тут почалося спорудження турецької фортеці Єні-Дунья.
«До фортеці прилягало передмістя – турецько-татарське селище, а віддалік – слобода, де в основному селилася місцева біднота. Розташовані неподалеку селища Усатове, Нерубайське та інші, де жили переважно запорізькі козаки, в основному складалися з землянок – понор, побудованих з традиційних степових матеріалів: глини та соломи»,
На мапі, виданій у Відні близько 1790 року, зображена фортеця Єні-Дунья на місці сучасної Одеси.
Джерело: uk.wikipedia.org
Джерело: uk.wikipedia.org
«Рік по тому тут вже налічувалося 400 невеликих кам'яних будинків. Місто в основному будували солдати та чорноморські козаки. До цього часу вже виникли невеликі каменоломні-катакомби», - говорять дослідники.
Під час російсько-турецької війни 1787-1791 років землі між Бугом і Дністром, де знаходився Хаджибей, увійшли до складу Російської імперії. Катерина II розпорядилася спорудити тут укріплення для безпеки південних кордонів: 800 солдатів стали до видобутку каменю і будівництва.
За словами Проніна та Юдіна, будівництво нового міста й порту почалося 22 серпня (2 вересня за новим стилем) 1794 року, а уже в січні наступного року Хаджибей став Одесою.
За словами Проніна та Юдіна, будівництво нового міста й порту почалося 22 серпня (2 вересня за новим стилем) 1794 року, а уже в січні наступного року Хаджибей став Одесою.
«Штурм фортеці Хаджибей» П.П.Пархета, 1954 рік (з експозиції Одеського історико-краєзнавчого музею).
Джерело: uk.wikipedia.org
Джерело: uk.wikipedia.org
Місто поступово зростало, а разом з ним розширювався та збільшувався видобуток каменю. Дзвін клинів і ломів лунав з-під землі вже не тільки в приморській частині міста, а й на території сучасної Молдаванки, і у передмісті - Кривій Балці, Усатовому, Нерубайському. Вироблені каменоломні залишали, робили нові, а для зручності пересування з'єднували їх між собою. Причому все це відбувалося хаотично.
«При тьмяному світлі маленьких гасових ламп в степових катакомбах іде постійна робота - різання каменю. Коли блукаєш по степу, то там, то сям натикаєшся на глибокі бездонні колодязі - це душники з катакомб: тільки через них шахтарі дихають повітрям», - зазначалося у четвертому номері журналу «Історичний вісник» за 1913 рік.
Так під Одесою з'явилися мінімум три рівні хаотичних підземних тунелів, повної і точної мапи яких не має і досі.
«При тьмяному світлі маленьких гасових ламп в степових катакомбах іде постійна робота - різання каменю. Коли блукаєш по степу, то там, то сям натикаєшся на глибокі бездонні колодязі - це душники з катакомб: тільки через них шахтарі дихають повітрям», - зазначалося у четвертому номері журналу «Історичний вісник» за 1913 рік.
Так під Одесою з'явилися мінімум три рівні хаотичних підземних тунелів, повної і точної мапи яких не має і досі.
Від джерела будматеріалів до інструменту контрабандистів
Коли Одеса стала адміністративним центром та отримала значні пільги, що сприяли розширенню міжнародної торгівлі, тут з'явилася зона порто-франко – територія з правом безмитного ввезення та вивезення товарів. Здається, то була своєрідна золота доба для тих, хто наважувався підзаробити на нерозмитнених товарах.
Контрабандисти охоче користувалися катакомбами. Територію міста, де діяв режим порто-франко, відділили ровом та митними заставами, але на підземелля такі заходи майже не розповсюджувалися, адже перекрити всі входи й виходи було просто неможливо.
Як вважають дослідники, цілком імовірно існував спеціальний підземний хід до митниці. У змові з працівниками митниці контрабандисти вночі перевозили в катакомби отриманий вантаж, забирали все, що там було, а замість товарів на місце повертали таку саму вагу піску, глини та каміння. На цих операціях контрабандисти, як і митники, наживали величезні статки.
Контрабандисти охоче користувалися катакомбами. Територію міста, де діяв режим порто-франко, відділили ровом та митними заставами, але на підземелля такі заходи майже не розповсюджувалися, адже перекрити всі входи й виходи було просто неможливо.
Як вважають дослідники, цілком імовірно існував спеціальний підземний хід до митниці. У змові з працівниками митниці контрабандисти вночі перевозили в катакомби отриманий вантаж, забирали все, що там було, а замість товарів на місце повертали таку саму вагу піску, глини та каміння. На цих операціях контрабандисти, як і митники, наживали величезні статки.
Гавань Одеського порту
(середина XIX століття)
(середина XIX століття)
Сховок для масонів
Історія одеського франкмасонства також пов'язана з катакомбами. Припускають, що після 1822 року, коли масонські ложі закрили за розпорядженням влади, збори масонів відбувалися під садибою графа Розумовського. Його палац знаходився на території сучасного Дюківського саду.
«Спустившись у катакомби, масони цілі тижні проводили під землею. Вони зробили їх цілком комфортабельними для життя. Подібні катакомби знаходилися й у Барятинському провулку (сучасний провулок Нахімова. – Авт.), де також збиралися масони, яких поліція довго та безрезультатно розшукувала. Мешканці будинку кожен раз провалювалися, немов крізь землю. Значно пізніше вдалося розкрити секрет таємничого зникнення мешканців загадкового будинку. Виявляється, одне з підвіконь великої зали слугувало штучно замурованим ходом у глибоке підземелля»,
Уже під час Другої світової війни катакомби слугували укриттям для радянських солдатів та, особливо, партизанів. А під час "холодної війни" частину тунелів перетворили на протиатомні бункери.
Багато з тих, хто спускався до цього підземного світу, залишали на стінах свої записи та малюнки, завдяки яким дослідники роблять висновки про час появи тих чи інших лабіринтів, а також тих людей, які там побували.
Багато з тих, хто спускався до цього підземного світу, залишали на стінах свої записи та малюнки, завдяки яким дослідники роблять висновки про час появи тих чи інших лабіринтів, а також тих людей, які там побували.
